Гонка номер 1 в запланованому календарі на перше півріччя, весь календарний план робився саме під цю гонку, але... Але в категорію гревел 100 реєструється 7 Чоловіків (з великою літери, всім повага і респект). І все. Ти такий тренувався по приборам, їв по калькулятору і спав поруч з вагами, а тут раптом - ніхто не хоче страждати. Ну блін... Та навіть в "мтб 100" мало людей. Раніше була фраза "ніжні шосери", а тепер взагалі "ніжні велосипедисти".
Що робити перед важливою гонкою? Провтикати все. Забути випити перед стартом БЦАА, не змазати ланцюг після шосейної гонки, що була тиждень тому на цьому ж велосипеді з іншими покришками...
Стартуємо категорії 100 км всі разом, виліз приблизно в першу десятку, так і їдемо паровозом. Молоді і гарячі хлопці на мтб кажуть, що їдемо не дуже швидко і колодки горять. Але тут пригадав анекдот про "спускаємось з гори і повільно покриваємо все стадо". Групка починає просіюватись, хтось відпадає на плоскачі, хтось на піску чи корінні, хтось на торфі. Попереду також від'їхали швидкі і могутні. Але вони з категорій мтб і їхні амбіції і боротьба мене не цікавить, у мене тут свій конкурент. Так і їдемо. Інколи стикаємось в тих, хто на вузьких ділянках дуже поспішає, що змушує нас збавити швидкість майже удвічі. Хоча в цілому таймінг стартів був ідеальним, мінімум людей доводилось обганяти.
Після другого кола стався цілком очікуваний нежданчик - спустила і впала фінішна арка. Прямо переді мною. Тобто ще 10 секунд тому вона стоїть, а поки я брав флягу з водою і намагався відірвати зубами від неї примотаний скотчем круасан, то вже проїзду попереду немає. Я тоді трохи висловив свою думку про такі споруди, і ані трохи не змінюю свою точку зору. Таке трапляється часто на гонках і поки ще просто щастить, що ніхто не наїбнувся добряче через цю надувну бабу арку. Ну да, пішов я в сраку, бо спонсори башляють і дають те, що в них є. Але все одно - надувна арка гівно, незалежно від того, що на ній написано і з якою швидкістю її ремонтують.
Ну а далі по ходу гонки ми з Максом так боролись між собою в категорії гревел, що наздоганяли мтбшників, які відпадали в нас з колеса через деякий час. А якби знали, що можемо ще когось добрати, то ще б добавили трохи, бо було чим, але економили сили на боротьбу між собою. Славнозвісний В'єтнам всі 4 кола їхав по центру по піску і це було іноді швидше, ніж у мтб зліва. Головне їхати прямо і передачку побільше. Щодо передач - їхав на звичайному шосейному компакті 50/34 спереду на великій зірочці майже всю трасу, крім торчка біля озера і проїзду місточків. Доводилось їхати всюди, бо не хотілось в шосейному взутті бігати. Намагався атакувати на найбільш трясучих елементах (після другого місточків, торф і після нього, всі ділянки з підйомами і корінням), але Макс ніяк не хотів відвалюватись, за що йому додатковий респект.
В підсумку програю 20 см на фініші в боротьбі за перше місце. Але позиція на фініші не настільки важлива, як задоволення від гонки в свій день народження.
На подіумі категорії гревел 100 були: шосейник, циклокрос, і монстеркрос сінглспід...
Якщо комусь цікаво "какіє ваши показатєлі?" - то 3 години 46 хвилин, середня потужність 202 ватта і середній пульс 158.
Що ще. Мабуть одна з найкращих гонок, чудова організація, відмінна розмітка, всяке рекавері після фінішу... Ну тобто вся організація на найвищому рівні. Лише зла і підступна арка хотіла зіпсувати враження від цього чудового дня і чудових людей навколо, але х..й їй це вдалося. Всім дякую.
